Пам'ятка про обов'язки

 Пам’ятка для батьків

Через прості обов’язки дитина вчиться головному:

я можу, я справляюся, я впливаю на своє життя.

 

Тому! Давайте обов’язки  поступово, але стабільно.

Не переробляйте за дитину — дозвольте тренуватися.

Хваліть за зусилля, а не за ідеальний результат.

 Шановні тати й мами!

Обов’язки — це не тягар для дитини, а крильця, які вона виростить завдяки вам.

Обов’язки дитини 9–10 років

Домашні обов’язки

Застеляє ліжко.

Підтримує порядок у своїй кімнаті.

Прибирає робочий стіл та іграшки.

Пилососить кімнату.

Виносить сміття (легкі пакети).

Допомагає накривати та прибирати зі столу.

Миє або складає посуд у посудомийку.

Протирає пил, сортує одяг перед пранням.

На кухні

Готує  сніданок.

Розігріває їжу в мікрохвильовці.

Нарізає овочі .

Годує домашніх улюбленців.

Школа та особиста відповідальність

Самостійно збирає портфель.

Стежить за одягом і взуттям.

Робить домашні завдання без постійного контролю.

Слідкує за власними гуртками та розкладом.

Соціально-емоційні навички

Вирішує прості конфлікти словами.

Вчиться говорити про свої потреби й почуття.

Виконує домовленості (режим, гаджети, правила вдома).

Побутові навички

Збирає речі на прогулянку/тренування.

Доглядає за власними речами.

Допомагає молодшим у простих ситуаціях.

 

Наберіться терпіння, сил й не чекайте швидких успіхів, а наполегливо працюйте. Адже, даючи дитині посильні завдання сьогодні,
ви даруєте їй опору на все життя.

 

З повагою практичний психолог

 Бершадського ліцею

Сокур Оксана Лукʼянівна

“Як впоратися з тривогою, щоб дитина росла впевненою”

 
Пост-лендинг для батьків

“Як впоратися з тривогою, щоб дитина росла впевненою”

Тривога батьків — це не слабкість. Це ознака любові, відповідальності й бажання захистити дитину.

Але коли тривога стає надмірною — вона починає керувати і батьками, і дитиною.

Дитина зчитує наш тон, погляд і хвилювання.

І якщо батьки постійно хвилюються, тривожаться, бояться — вона теж починає так робити.

Що ж допомагає  батькам залишатися опорою?

1. Зупиняйтесь, коли накриває страх.

Кілька глибоких вдихів повертають ясність.

Рішення, прийняті в піку тривоги, майже завжди надто різкі.

2. Питайте себе: “Це реально небезпечно, чи це моя тривога?”

90% страхів — це перебільшення, а не реальна загроза.

3. Не забирайте у дитини можливість спробувати.

Надмірний контроль робить дітей залежними, невпевненими, сумнівними у власних силах.

Давайте завдання, які дитина може виконати сама — і ви побачите, як вона росте.

4. Казати “ні” — це нормально.

Коли меж немає, з’являється хаос і маніпуляції.

Спокійне “ні” дає дитині відчуття безпеки, а не покарання.

5. Не передавайте дитині власну тривогу.

Фрази “не йди”, “не впади”, “обережно” тисячу разів на день — вирощують страх.

Замініть їх на:

 “Подумай, як це зробити безпечно”.

 “Я поруч, ти впораєшся”.

6. Турбуйтесь про себе, а не тільки про дитину

Прогулянка, спорт, вода, пауза — це не егоїзм, а профілактика емоційного вигорання.

Спокійний тато = спокійна дитина.

Головний меседж

Ваша сила — не в контролі, а в спокої.

Ваше батьківство — не про страх, а про підтримку!

З повагою практичний психолог

 Бершадського ліцею

Сокур Оксана Лукʼянівна

Витрачайте гроші на емоції, а не на речі.

Емоції та враження, які ви отримаєте, залишаться у вашій пам'яті назавжди, а речі застаріють і опиняться на смітнику.

Інвестування в емоції та враження дорожче, ніж інвестування в речі. Приміром, поїздка на Буковель або цікавий концерт мають більшу цінність, ніж шмотки, нові гаджети або рясна їжа. Ви не будете з посмішкою на обличчі згадувати, як купили собі брендову сумку, але, безумовно, згадаєте, як весело було бігати пляжем в Одесі разом із друзями.

Всеукраїнська акція

У рамках акції «16 днів проти насильства» я провела заняття з учнями ліцею, де кожна дитина змогла відчути:

✨ її голос важливий,

✨ її думки цінні,

✨ її права — незаперечні.

Діти створювали власні пазли й постери про права, емоції та доброту. І коли всі частинки склалися — перед нами постав яскравий пазл про те, що всі ми різні, але рівні та гідні поваги.

Як символ того, що тільки разом ми створюємо безпечний простір — у класі, у школі, у суспільстві.

Було багато щирих розмов, сміху, творчості, обіймів і навіть терапевтичних моментів. Діти точно знають:

💛 насильству — ні,

💛 підтримці — так,

💛 взаємоповазі — завжди.

Нехай ці уроки залишаться з ними назавжди. Бо зміни починаються з дитинства.

З маленьких сердець, що вміють відчувати справедливість і доброту гостріше за дорослих.

Дякую кожній дитині за відкритість, а кожному вчителю — за тепло, яке ви даруєте.

Разом ми ростимо покоління, яке вміє бачити одне в одному Людину.

#16ДнівПротиНасильства #ДітиМаютьПрава #ШколаБезНасильства #ГовориПротиНасильства #ПовагаПочинаєтьсяЗМаленького

Дозволь собі бути щасливою!

 

Ми звикли пояснювати свою радість: «Я щасливий, бо щось вдалося», «У мене гарний настрій, бо все пішло добре». Але справжня зрілість — це коли ти дозволяєш собі радіти просто так. Не за досягнення, не за ідеальний день, не за чиюсь оцінку. Просто тому, що ти живеш. Тому що дихаєш. Тому що сьогодні — новий шанс відчути цей світ. Спробуй сьогодні маленьку практику: • Вдихни глибоко. • Подумай про щось тепле всередині. • Дозволь собі посмішку — без причин, без пояснень, без виправдань. Щастя не потрібно заслужити. Його потрібно лише дозволити  Взято з Психологія 

🎯 Скарбниця досягнень

Заведіть банку чи коробку. Кожного разу, коли дитина: – впоралася з чимось важким – допомогла комусь – зробила щось сама – не здалася Пишете це на папірці і кидаєте в банку. Коли використовувати: Коли дитина засумувала: "У мене нічого не виходить", "Я нічого не вмію" – витягаєте банку і читаєте разом. Візуальне нагадування: ти вже багато чого досягла. Ти сильніша, ніж думаєш. Працює і для підлітків, і для дорослих

ЗАКОН

 Кабінет Міністрів України постановою №1513 від 19 листопада 2025 року затвердив Порядок реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми. Це документ, який задає чіткі правила дій для всіх, хто працює з дітьми: закладів освіти, медицини, культури, спорту, соціального захисту, молодіжних центрів та громадських організацій – незалежно від форми власності й того, де стався випадок: у приміщенні, на території закладу чи під час заходу поза ним. Цей крок передбачений частиною шостою статті 10 Закону України «Про охорону дитинства». Разом із Типовою програмою унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми, затвердженою постановою КМУ №658 від 4 червня 2025 року, ми отримуємо цілісну рамку: профілактика, виявлення, реагування, допомога дитині та моніторинг виконання. Тепер чітко визначено: керівник закладу чи комісія не вирішують, було насильство чи ні. Це робота поліції та суду. Завдання закладу – вчасно зафіксувати повідомлення, поінформувати відповідні служби, захистити дитину, організувати психологічну, соціальну та освітню підтримку і відстежувати виконання цих рішень. Кожен суб’єкт, який працює з дітьми, тепер зобов’язаний затвердити власне положення про запобігання та протидію насильству, створити дієву комісію, забезпечити безпечні канали подання повідомлень, навчити персонал, враховувати ризики під час найму працівників і регулярно оцінювати ситуацію в колективі.