Поради батькам діти яких будуть здавати ЗНО

10 заповідей Януша Корчака для батьків

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ П'ЯТИКЛАСНИКІВ

 

ДЕСЯТЬ "ЗОЛОТИХ ПРАВИЛ" ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Пам’ятка для батьків

  

Батькам про увагу молодших школярів

 

Мамо, дай мені зрозуміти…

Педагогам

 

Психотехнічні вправи для подолання негативних емоцій у роботі з девіантними учнями

Педагогам

 

Стимулювання позитивного ставлення учнів до навчання

За 25 років професійної діяльності при тижневому навантаженні 18 годин учитель проводить близько 15 тисяч уроків! Ці уроки повинні бути добре підготовленими, сприяти розвитку особистості учнів, стимулювати позитивне ставлення до навчання упродовж всього життя. Учень має зрозуміти користь отриманих знань у повсякденному житті та діяльності, у формуванні особистісних якостей та фахових компетенцій. Крім того, кожен урок повинен приносити успіх учителю, надаючи почуття радості та задоволення від професійної діяльності.

Переступаючи поріг навчального закладу, учитель повинен пам’ятати, що обрав не професію, а спосіб життя. Для педагога урок повинен бути не лише важкою робота, яка потребує 45 хвилин концентрації уваги і великого напруження, а творчою майстернею обміну досвідом, осередком генерування нових ідей, клубом зацікавлених учнів. Уроки спецтехнології не є виключенням. Формування особистості учня на уроках спецтехнології – це цілісний, поступальний процес, який виражається у залученні їх до соціального досвіду, засвоєнні ними вже існуючих у суспільстві форм і видів діяльності.

Однією з найнеобхідніших умов при вивченні предмету є не лише оволодіння знаннями, вмінням мислити, аналізувати, а й формування особистості дитини, розвиток її унікальності, неповторності та індивідуальності, творчого потенціалу та прихованих можливостей, виявлення таланту. Реалізація всього цього неможлива без стимулювання позитивного ставлення до навчання та формування правильної мотивації.

Навчальний процес – це не тільки процес засвоєння знань, оволодіння вміннями й навичками, але й процес виховання особистості кожного учня, розвитку його суспільно-соціальної й творчої активності, формування базових та життєвих компетенцій. Зрозуміло, що персональний вектор розвитку кожного учня не завжди збігається з напрямком руху у велику науку. Але із задоволенням і користю вчитися здатні всі. Для цього процес навчання має бути сконструйований з максимальним наближенням до запитів і можливостей дитини. Тому важливим місцем у роботі викладача є формування мотивації навчання в учнів, адже якщо в учнів є бажання і інтерес до навчання, то вони можуть реалізувати свої здібності при вивченні різних предметів.

Основними мотиваційними аспектами, до яких найчастіше звертається педагог, є пізнавальний інтерес, проблемність і практична цінність з погляду майбутньої професійної діяльності. Не останню роль відіграють і зовнішні мотиви, які проявляються тоді, коли навчальна діяльність здійснюється заради досягнення певного положення серед однолітків, через почуття обов’язку перед батьками, вчителями. Виявляється, що «сильні» і «слабкі» учні відрізняються один від одного, однак не за рівнем інтелекту, а за мотивацією навчальної діяльності.

Для «сильних» учнів характерною є внутрішня мотивація: вони мають потребу в опануванні професією на високому рівні, зорієнтовані на отримання міцних професійних знань і практичних умінь. Стосовно ж «слабких», то їх мотиви загалом зовнішні, ситуативні, наприклад уникнути осуду і покарання за низьку успішність, тощо. Організована діяльність, у якій людина бере участь без бажання, практично її не розвиває.

Варто згадати слова англійського письменника О. Уайльда, який підкреслював, що освіта – річ пречудова, але добре було б інколи пам’ятати: нічому з того, що потрібно було знати, примусово навчити не можна. Справжнє духовне багатство та всебічний розвиток спостерігається тоді, коли людина сама прагне до знань, науки, мистецтва.

Існує стара притча про трьох робітників, які возили каміння. Коли в них запитали, що вони роблять, один із них відповів, що возить каміння, другий – що заробляє на шматок хліба собі і своїй родині, а третій – що будує церкву.

Сьогоднішній учень за своїми поглядами та переконаннями схожий на них, адже ним керують різні мотиви. Мотивація передбачає:

• морально-психологічну стимуляцію навчальної діяльності, так званий «внутрішній двигун»;
• прагнення людини домагатися успіху в різних видах діяльності;
• пошук відповідей на запитання «чому?», «навіщо?», «заради чого?».

Загальновизнаним серед педагогів та психологів є той факт, що будь-яка діяльність спонукається не одним мотивом, а їх комплексом, тобто є полімотивованою (пізнавальні, соціальні, професійні, утилітарні). Серед комплексу методів навчання особливе місце відводиться саме методам стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

До них відносимо:

1) методи стимулювання інтересу до навчання: – створення ситуації інтересу при викладанні того чи іншого матеріалу. Розвиток інтересу в учнів – це засіб активізації навчання, що сприяє кращому засвоєнню знань. Цікаво учням – цікаво з ними і вчителеві; – пізнавальні ігри як метод набувають великого значення для стимулювання та формування інтересу до знань (ігри-подорожі, вікторини тощо). Видатний педагог-батько Б. Нікітін склав для своїх дітей понад 500 дидактичних ігор.

2) методи стимулювання обов’язку й відповідальності. Ідеальне навчання засноване лише на інтересі, без оцінок, щоденного оцінювання. Новатором у такому підході до навчання є грузинський педагог Ш. Амонашвілі. Головне в цьому методі – привчити дитину жити не тільки за стимулом «хочеться», а й за стимулом «треба», «необхідно». Основним правилом цього методу є: «Це згодиться в житті», «Без цього не можна бути освіченою та культурною людиною», «У майбутньому це стане тобі необхідним». Мотивація навчання спецпредметам – це система пізнавальних, соціальних мотивів, тобто сукупність, комплекс усіх спонукань до знань, допитливості, пізнавальної потреби, навчальної діяльності, зацікавленості до наукового пізнання та пошуку істини.

Приклади методів стимулювання й мотивації до навчання в учнів:

– використання ефекту подиву;

– створення проблемної ситуації;

– евристична бесіда;

– використання аналогії, порівняння, протиставлення;

– створення ситуації зацікавленості;

– пізнавальні ігри;

– використання навчальних дискусій;

– створення ситуації вільного вибору учнями навчального завдання;

– створення емоційно-моральних переживань;

– створення ситуації захопленості;

– використання методу аналізу життєвих ситуацій;

– створення на уроці ситуації успіху;

– використання наочності;

– формування в учнів мотивів обов’язку і відповідальності у навчанні;

– використання історичного матеріалу;

– застосування нового факту;

– використання методу доцільних задач;

– використання спостережень, наслідування, виміру, експерименту;

– використання відкритої інформації на уроках;

– використання практичних задач.

Важливими у процесі створення позитивного ставлення до навчання є успіх та похвала. Успіх – головне джерело мотивації учня до вивчення спецпредметів. Тільки успіх дає задоволення від навчання й приведе в подальшому до ще кращих успіхів. Один раз досягнутий успіх забезпечить заохочення й бажання повторного успіху. Похвала – це не що інше, як один із видів нагороди, що підвищує почуття гідності і може подіяти як позитивний імпульс для нового успіху. Дуже важливо підходити індивідуально, порівнюючи нинішній рівень учня з його попереднім рівнем і вказувати на індивідуальний розвиток дитини. Крім того, сильним мотивуючим чинником буде використання інноваційних підходів до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках.

Він включає:

– раціональний вибір мети і завдань уроку, його змісту і структури;

– застосування методів і прийомів активного навчання учнів;

– вміле поєднання колективних, групових та індивідуальних форм навчання на основі диференціації;

– систематичне використання різних видів самостійної роботи учнів;

– зв’язок теоретичного матеріалу і задач;

– посилення прикладної спрямованості;

– використання сучасних засобів навчання;

– удосконалення міжпредметних зв’язків;

– удосконалення форм і методів контролю навчальних досягнень учнів.

Використання інноваційних форм проведення уроків (урок-гра, урок-вікторина, проблемний урок, урок-подорож, урок-конференція, урок-розв’язування завдань і т. д.) поглинає учнів у активну навчально-пізнавальну діяльність, розкриває їх творчий потенціал, зацікавлює на самостійний пошук додаткової інформації. Сама особистість учителя теж може бути сильним мотивуючим чинником. Педагог, що досконало і глибоко володіє знаннями зі свого предмету, виклад навчального матеріалу будує логічно, чітко, доступно і оперує цікавими деталями та фактами, вражає учнів, особливо старшокласників, великим кругозором, захоплює своєю освіченістю.

Г. Драйден відмічав, що найкращі вчителі – «активатори», ведучі, тренери, «мотиватори» і «диригенти». У цьому випадку спрацьовує психологічний механізм наслідування. Вони переживають внутрішні протиріччя між наявним і необхідним рівнем своїх знань, що і стимулює їх до більш активного навчання. Від майстерності вчителя, його педагогічного досвіду і психологічного настрою залежить те, чи зможе він використати такі методи і форми роботи з учнями, за яких у них сформуються сталі позитивні мотиви для набуття знань, умінь і навичок, виникнуть інтелектуальні інтереси.

Отже, до основних умов формування позитивного ставлення до навчання можна віднести:

• готовність дитини до навчання;
• позитивне ставлення учнів до навчального закладу та процесу навчання;
• формування мотивації до вивчення предметів, пізнавального інтересу;
• комплексна організація навчально-виховного процесу, враховуючи індивідуальні, психологічні особливості учнів;
• інноваційний підхід до організації та проведення навчальних занять.

 

Притча “Кава”

Приходить до батька молода дівчина і говорить:

– Батьку, я втомилася, у мене таке важке життя, такі труднощі і проблеми, я весь час пливу проти течії, у мене немає більше сил. Що мені робити?

Батько замість відповіді поставив на вогонь три однакові каструлі з водою, в одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв з води моркву і яйце і налив в чашку каву з третьої каструлі.

– Що змінилося? – запитав він свою дочку.

– Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинилися у воді – відповіла вона

– Ні, дочка моя, це лише поверхневий погляд на речі.

Поглянь: тверда морква, побувавши в окропі, стала м’якою і податливою. Крихке і рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обставин – окропу. Так і люди – сильні зовні можуть розклеїтися і стати слабаками там, де крихкі і ніжні лише затвердіють і окріпнуть.

– А кава? – запитала дочка

– О, це – найцікавіше! Зерна кави повністю розчинилися в новому ворожому середовищі і змінили його– перетворили окріп на прекрасний ароматний напій. Є особливі люди, які не змінюються через обставини, – вони змінюють самі обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання з ситуації.

Допомога від батьків тривожній дитині

 

Як батьки можуть допомогти тривожній дитині

1. Безумовне прийняття. Дитина, немов повітря, потребує міцної прив’язаності да батьків і відчуття непорушності зв’язку з ними. Це її базова потреба в безпеці. Тому батькам у жод­ному разі не можна карати своїх дітей ігноруванням, не погрожувати відторгненням і завжди йти на контакт із дітьми першими. Дитині необхідні «очі, які дивляться на неї з любов’ю», у яких вона бачитиме своє відображення і навчатиметься розуміти, якою вона є насправді. Так у дитини формується уявлення про себе та свої можливості, її довіра до світу, вона отримує можливість зростати і розвивати свій потенціал.

Окрім цього, стабільні взаємини з батьками дають, дитині можливість сформувати в дорос­лому віці глибокі, надійні і довірливі взаємини з іншими людьми. Адже бути в здоровому зв’язку з іншими, відчувати емоційну близькість – це потреба кожної людини на все життя. Коли ця потреба не задовольняється – автоматично активізується система тривоги. Якщо батьки виховують дитину, «дозуючи» любов, – це неодмінно негативно вплине на її самооцінку й почуття безпеки. Тому батькам не варто транслювати дитині, що вона хороша тільки тоді, коли добре вчиться, гарно поводиться тощо.

2. Безпечні умови вдома. Дитині вкрай важливо, щоб її рідні стіни надавали їй максимальну безпеку – як у фізичному, так і психологічному сенсі. Сімейні пра­вила і стиль взаємодії мають передбачати потреби дитини у відпочинку, грі, турботі. Важливо з повагою ставитися до приватно­го простору і речей дитини, навіть дошкіль­ного віку. Якщо немає можливості облаштувати для неї окрему кімнату, слід створити таку зону, де б дитина відчувала самостій­ність: розкласти речі за власним бажанням, відпочити наодинці. Особливе значення для відчуття безпеки і комфорту для дитини має сприятливий сімейний клімат: доброзичли­ві взаємини між усіма членами родини, на­явність сімейних розваг і проведення часу разом.

3. Ритуали, режим дня. Для стабільного емоційного стану та зниження тривоги дитині потрібно більше інформації про те, що відбувається навколо, тобто має бути досить чіткий розпорядок дня. Те, що можна запланувати, – батьки мають запланувати. Потрібно обов’яз­ково попереджати дитину про зміни в планах. Режим дня дає відчуття передбачуваності, ста­більності, повторюваність дій створює в дітей ілюзію контролю. Важливо також організувати в родині ритуали, наприклад, вечірні ритуали перед сном. Надзвичайно важливими є і сімейні традиції – вони не лише допомагають знизити тривожність, а й сприяють згуртованості членів родини, укріпленню сім’ї.

4. Ігри. Для дітей важливою є ігрова діяльність. Завдяки грі можна безпечно програти все, що тривожить і викликає в дитини фрустрацію. Ігри в хованки, допоможуть калібру­вати тривогу. Батьки не мають боятися таких ігор – вони допомагають дітям доторкнутися до того, що їх тривожить і дають змогу трансформувати свої страхи. Активні ігри (боротьба, ігри з м’ячем) також дадуть простір для виходу з фрустрації.

Як уже зазначалося, дитина з високим рівнем тривожності не відчуває себе в безпеці. Тому дуже важливо дати їй можливість відчути себе захищеною, допомогти встановити довірливі взаємини з оточенням. У цьому може допомогти тактильна взаємодія. Добре, якщо батьки частіше обніматимуть дитину, гладитимуть по голові, робитимуть їй масаж. Це зміцнить зв’язок між дитиною та батьками і допоможе їй відчути себе більш захищеною.

5. Творчість. Добре знижувати рівень тривожності допомагає творчість. Для цього можна застосовувати ігри з тістом, пластиліном – ліпити можна будь-що, навіть свої страхи. Ма­лювання – фарбами, пальчиками, долоньками – також чудовий спосіб вивільнити в дитини тривогу та розслабитися.

На папері можна відобразити всі ті страшні образи, які дитина часто не може усвідомити й сформулювати словами. Батьки можуть попросити дитину намалювати свій страх. Страх можна зобразити як істоту, предмет або явище природи. Іноді дитині допомагають уявити страх навідні запитання: «На що схожий твій страх?», «Як він виглядає?», «А як тобі страш­но?», «А який він, твій страх?», «Якщо б він був твариною, то якою?». Потім можна запропонувати зробити його веселішим – домалювати страшному монстру смішне обличчя або милі вуса. Головне – дати волю своїй фантазії і зробити страх смішним. Такі метаморфози допомагають дітям поглянути на ситуацію з різних боків.

Можна намалювати відчуття страху, що виникає в тілі. Якщо дитина під час розмови часто описує свої внутрішні відчуття: «все похололо», «серце в п’ятки пішло», «язик онімів», – потрібно запропонувати їй намалювати ці самі відчуття. Наприклад, на схематичному ма­люнку тіла, на самому тілі дитини або як образ відчуття (відчуття холоду можна зобразити як відро з льодом).

6. Екологічність вираження емоцій. Танці, співи, малювання, домашній спорт, можливість пововтузитись, поду ріти разом усією родиною, побитися подушками, пограти у квача, побриз­катися водою, покричати – усе це хоро­ші, безпечні й екологічні способи для вираження емоцій як для самих дітей, так і для батьків. Водночас батьки мають бути готові до того, що гормон стресу кортизол виходить з організму людини через сльози.Саме сум, сльози печаль можуть допомогти зберегти емо­ційну рівновагу, підвищити психологічну стійкість, адаптуватися до нових умов життя. Тому можна поплакати як дорослим, так і дітям.

 

11 січня відзначається Міжнародний день «дякую» – свято, яке було започатковане з ініціативи ЮНЕСКО та ООН і покликане нагадати людям про цінність хороших манер. В Україні це свято відзначають із 2008 року.

Щодня люди вимовляють слово «дякую» мільйони разів, але чи замислюються вони про те, як це слово з’явилося в нашій мові, що означає і наскільки потужну енергетику має?

Міжнародний день дякую у багатьох країнах святкують з великим розмахом, проводячи ярмарки, влаштовуючи освітні акції, на яких, наприклад, збирають кошти для нужденних, конкурси й безліч інших розважальних заходів. В освітніх установах говорять про важливість дякувати близьким, розповідають про культурні традиції, етику, а також гарні манери. У цей день люди говорять один одному теплі слова і обмінюються листівками, висловлюючи свою ввічливість і подяку.

Слово «дякую», як вважають психологи, володіє магічними властивостями. На думку фахівців, вираз подяки покращує здоров’я як адресату, так і тому, хто виражає свої почуття. Слова подяки позитивно впливають на емоційний стан та розумову діяльність людини. Однак справжня вдячність, яка може принести користь, повинна йти тільки від чистого серця.

В українській мові вживається два «вдячних» слова – дякую та спасибі.

Сьогодні одна з найбільш "ввічливих" дат року - день “Дякую”. Отож,  не соромтеся дякувати не тільки оточуючим, а й самим собі та всьому світу. Цей день - гарний привід сказати слова подяки своїм рідним та близьким, згадати тих, кого, можливо, забули подякувати, зателефонувати їм та виправити ситуацію. Слова вдячності змінюють на краще нас та наше життя, налаштовують на позитив, вносять гармонію у стосунки.

"Дякую" розуміють майже в усіх країнах. Чи говориться воно завжди щиро – невідомо. Проте кожній людині завжди приємно почути його з чужих уст. Що ж за магію несе в собі це слово? Найперше, теплоту і добрі манери. По-друге, особливу силу та енергетику. Енергетику радості, уваги, позитивні емоції – те, без чого наше життя стало б похмурим та непривітним.

Цікаві факти про слово «дякую»:

– слово «дякую» – одне з найуживаніших слів в міжнародній лексиці;

– уперше вислів «дякую» зафіксовано у словнику-розмовнику, виданому в Парижі в 1586 році;

– за своєю етимологією слово «дякую» несе в собі знак народження, символ удачі, зв’язок землі і неба, а також чоловічої і жіночої сутності;

– говорячи «дякую», потрібно дивитися людині в очі;

– старовіри не використовують слово «спасибі», тому що вважають, що слово виникло від словосполучення «спаси Бай». Бай – це ім’я одного з язичницьких богів;

– з великих міст світу самим ввічливим вважається Нью-Йорк – «дякую» тут найчастіше вимовляють. Найменш ввічливим вважається Мумбаї в Індії.

Тому  подякуйте мамі за приготований сніданок, випадковому перехожому – за те, що притримав перед вами двері, друзям за підтримку, колезі– за надану послугу. Як і в будь-якій справі, тут важлива практика. Чим частіше ви будете дякувати, тим більш вільно і щиро буде звучати ваше «дякую».

 

 

9 психологічних трюків, які діють на всіх

Як розсунути натовп
Якщо вам потрібно пройти через натовп людей – виконайте наступний трюк. Станьте прямо і подивіться на вашу кінцеву мету руху. А тепер ідіть. Ви будете здивовані, але люди самі звільнять вам шлях! Цей трюк не спрацює в наступних випадках: якщо ви будете в сонцезахисних окулярах і якщо ви будете дивитися в смартфон.
Як заспокоїти противника
Чи траплялося вам зустрічатися на робочих зборах з людиною, яка вас явно недолюблює. Якщо ви відчуваєте, що вас збираються звинуватити, обмовити або спровокувати на конфлікт, сядьте поруч з опонентом. Щоб подивитися на вас, людині буде потрібно повернутися всім тілом. Чи то це почуття провини прокинеться, чи дискомфорт від того, що об’єкт зовсім поруч, але людина явно скаже набагато менше поганого або взагалі промовчить.
Змусити говорити очами
Якщо людина в розмові з вами чогось недоговорює, не варто перепитувати. Просто подивіться співрозмовнику в очі. Погляд викличе незручність та почуття провини і змусить-таки говорити.
Як змусити людину виконати прохання
Суть досить проста: якщо ви хочете знижку, попросіть спочатку цю річ безкоштовно. Справа в тому, що людина зазнає почуття провини, відмовивши вам в першому проханні, тому вдруге вона буде набагато
лояльнішою.
Говоріть в певне вухо
Ще один трюк, який допоможе примусити людину виконати ваше прохання. Виявляється, дуже важливо, в яке вухо ви говорите. Фрази, почуті правим вухом, впливають на логіку співрозмовника, а лівим вухом – на почуття. Це означає, що говорити про роботу і справи краще, стоячи праворуч від людини. Зліва від співрозмовника признавайтесь в любові і обдаровуйте компліментами.
Візуальний контакт
Коли людина дивиться прямо в очі, складається відчуття, що вона уважно слухає свого співрозмовника. Тому, якщо вам сподобалася людина і ви хочете зав’язати з нею стосунки, постарайтеся розгледіти колір її очей. Помітивши подібний погляд, співрозмовник стане більш лояльним до вас.
Частіше називайте співрозмовника по імені
Сподобатися людині можна, якщо після знайомства часто називати його по імені. Власне ім’я – це просто мед для наших вух. Чому б не скористатися цим прийомом і не збільшити шанси на симпатію співрозмовника.
Як запам’ятати інформацію
Якщо ви освоюєте нові знання або навички, поділіться інформацією з іншою людиною. Детально все перекажіть і поясніть співрозмовнику – так ви легше запам’ятаєте деталі.
Ефект Снекмена
Даний трюк став відомий завдяки відео з інтернету, на якому двох забіяк людей у вагоні метро зупинив чоловік, просто пройшовши між ними. Неймовірно, але тут є невеликий секрет. Чоловік, якого незабаром прозвали Снекменом, в цей час… жував. Їжа діє на людей заспокійливо. Самі того не підозрюючи, люди, що спостерігають, як їсть інша людина, стають менш агресивними.

 

 

Психологічні ефекти

 

6 цікавих психологічних ефектів

1. «Ефект очевидців»
Феномен, який полягає в тому, що, коли потрібна допомога, чим більша кількість людей присутня, тим менш імовірно, що хтось із них надасть допомогу. Раніше це розглядалося як ознака дегуманізації, яка відбувається в міському середовищі. Зараз вже відомо, що цей ефект є загальним для всіх. По суті, чим більше людей знаходиться поруч, тим більше ймовірно, що кожен з них вважає, що хтось інший надасть допомогу – отже, ніхто не допомагає.
2. «Ефект Ромео і Джульєтти»
Збільшення привабливості двох людей один для одного, що виникає в результаті спроб їх батьків або інших розлучити їх.
3. “Ефект аудиторії”
(Ефект Зайонца, ефект фасилітації) – вплив сторонньої присутності на поведінку людини. Цей ефект необхідно враховувати при проведенні, приміром, психологічних досліджень: ефект аудиторії можна розглядати як один з чинників, які загрожують внутрішній валідності. Приклади: Чоловік намагається показати себе в кращому світлі перед жінкою (і навпаки). У присутності сторонніх чоловік може переживати сильні емоції хвилюватися, бентежитися і т.д.Поведінка і думки людини наодинці з собою і в компанії частенько відрізняться.
4. «Ефект Пігмаліона»
Термін Е. П. взятий з п’єси Джоржда Бернарда Шоу. Він використовується як синонім самоздійснювального пророцтва. Роберт Розенталь і Ленор Джекобсон вперше використали це поняття в своїй книзі, в якій описувалися вплив очікувань вчителів на поведінку учнів. Оригінальне дослідження полягало в маніпулюванні очікуваннями вчителів та оцінці їх впливів на показники IQ школярів. 20% випадково обраних школярів з 18 різних класів описувалися вчителям як такі, щоволодіють надзвичайно високим потенціалом навчальних досягнень. Учні молодших класів, щодо яких були сформовані високі очікування вчителів, виявили значний приріст в загальних показниках IQ і показниках здатності до міркування у порівнянні з іншими учнями у своїй школі.
5. «Ефект Зейгарник»
Англ. Zeigarnik effect – мнемічний ефект, що складається в залежності ефективності запам’ятовування матеріалу (дій) від ступеня закінченості дій. Названий від імені учениці К. Левіна – Б. В. Зейгарник. Суть феномену полягає в тому, що людина краще запам’ятовує дію, яка залишилося незавершеною. Це пояснюється тією напруженістю, яка виникає на початку кожної дії, але не отримує розрядки, якщо дія не закінчилась. Ефект переважного утримання в мимовільної пам’яті перерваної, незакінченою діяльності використовується в педагогіці та мистецтві.
6. Ефект Ореола
Його суть полягає в тому, що якщо людина в якійсь ситуації справляє позитивне враження, то виникає неусвідомлюване “приписування” йому інших позитивних якостей, якщо вони у нього в наслідку і не проявляються. При виникненні негативного враження, здійснюється спроба бачити в людині тільки погане, не помічаючи повної палітри особистісних характеристик. Серед студентів добре відомий міф: “спочатку студент працює на заліковку, а потім вона на нього”. Справа в тому, що добре займаючись в семестрі і
ретельно готуючись до іспитів частина студентів отримують тільки відмінні оцінки в 1-2 семестрах. У подальшому, окремі з них, у силу різних обставин, стали займатися менше і на іспитах не завжди відповідали на всі питання. Але на викладача вже діяв “ефект ореолу” і він все намагався “натягнути”
відповідь студента на “відмінно”.