Увага - психічна функція, яка виявляється у спрямуванні й зосередженості на певних об'єктах. Увага є необхідною умовою ефективної діяльності. Запорукою успішного пізнання, навчання, праці, поведінки.
На нервову систему як дитини, так і дорослої людини щохвилини впливає безліч подразників: світло, шум, звуки, людського мовлення, відчуття голоду, болю, спраги, утоми. Усе це привертає нашу увагу.
Батьки й учителі часто скаржаться на неуважність своїх дітей, особливо молодшого шкільного віку. Причини неуважності - різні, їх слід знати, щоб успішно виховувати дитину.
1. Неуважність нерідко є наслідком перевтоми дитини. Якщо вона пізно лягає спати, якщо батьки перевантажують маленького школяра враженнями: дозволяють дивитися вечірні телевізійні передачі, часто водять у гості, - нервова система дитини перезбуджується. Школяр погано і мало спить, у клас приходить у сонливому стані. Сон - це охоронне гальмування.
2. Неуважність може бути наслідком порушення правильного
дихання, а отже, й постачання мозку киснем. Аденоїди (поліпи), розростаючись, заважають дихати через ніс. Дитина дихає ротом, і це погано позначається на її працездатності. Якщо видалити аденоїди, то зникає постійна сонливість дитини, а з нею й неуважність.
дихання, а отже, й постачання мозку киснем. Аденоїди (поліпи), розростаючись, заважають дихати через ніс. Дитина дихає ротом, і це погано позначається на її працездатності. Якщо видалити аденоїди, то зникає постійна сонливість дитини, а з нею й неуважність.
3. Найбільш поширена причина нестійкості уваги дітей - їх недостатня розумова активність. Якщо дитина пасивно слухає тривалі пояснення дорослих, стійкість уваги швидко спадає, і вона легко відволікається на щось інше. Коли дитина робить цікаву справу, коли в процесі роботи треба не лише слухати, а й щось робити (виконувати дії з матеріалом), то її увага отримує величезну підтримку. Розумова активність, підтримувана практичними діями, є основою стійкої уваги. Увага підтримує мислення. Коли піл час виконання завдань немає матеріалу для мислення дитини, дорослий не доб'ється стійкості уваги, скільки б разів він не звертався до дитини із закликом бути уважним.
4. Неуважність може бути наслідком неправильного виховання дітей. Коли занадто дбайливі батьки купують дитині дуже багато книжок та іграшок, рано й часто водять її на виставки, у музеї, театри, вона звикає до постійної зміни вражень. Не встигаючи розібратися в них, не маючи змоги вдуматися в те нове, що кожного дня їй показує дорослий, дитина звикає до легкого поверхового ознайомлення із довкіллям, її увага стає поверховою. У таких випадках дорослим потрібно уміти показати вже знайомий предмет, явище природи з нового боку, слід „відкривати" дитині ті якості предмета, його особливості й зв'язки, яких вона раніше не бачила.
5. Неуважність — це й негнучка увага. Відсутність уміння переключатися з одного предмета на інший. Читаючи під час перерви пригодницьку книжку, деякі учні 1-3 класів не відразу можуть потім включатися в навчальну роботу. Вони здаються неуважними лише тому, що занадто зосереджені на іншому. Подібне часто спостерігається у дітей з інертним, флегматичним типом темпераменту. Потрібна пауза, щоб дитина переключила свою увагу на повий зміст.
6. Виховання уваги — це почуття відповідальності та тренування вольових зусиль. У дитини потрібно поступово й наполегливо виховувати прагнення домагання мети. Необхідно цілеспрямовано виховувати навичку бути уважною, вірити у свої сили.
7. Важливо виправляти увагу дитини, виховуючи спостережливість.
Учити дитину спостерігати на уроці, удома, у природі, учити орієнтуватися на вулиці, виконувати правила дорожнього руху.
8. Привчайте дитину робити не лише те . що їй цікаво, а й те, що не привертає уваги, але знадобиться їй у житті.
Немає коментарів:
Дописати коментар