19 ВЕРЕСНЯ
19 вересня 1982 в 11:44 ранку Скотт Фалман, професор психології університету Карнегі Меллон у Піттсбурзі, відправив колегам електронне повідомлення. У цьому повідомленні він запропонував інтернет-користувачам під час спілкування в мережі використовувати послідовність символів - ":-)" - як маркер для жартівливих повідомлень. Свій вибір вчений пояснив тим, що цей значок схожий на усміхнене обличчя.
НА СЬОГОДНІ СМАЙЛ МАЄ БАГАТО РІЗНИХ ЕМОЦІЙ ТА ФОРМ
У цей день з’являється гарна можливість поділитися своїми ідеями та думками, обговорити свою точку зору з рідними, друзями, колегами та навіть незнайомими людьми.
Однією з переваг появи новітніх технологій, є можливість вільного доступу до будь-якого типу інформації, яка надходить з різних джерел та потребує переосмислення й перевірки на правдивість. Саме через призму критичного мислення ми можемо помітити невідповідність та неправдивість знайденої інформації, відкинути неточні дані, та відокремити факти від суб’єктивної інтерпретації.
Критичне мислення – це процес аналізу, синтезування й обґрунтовування оцінки правдивість/цінності інформації; властивість сприймати ситуацію глобально, знаходити причини та альтернативи; здатність генерувати чи змінювати свою позицію на основі фактів й аргументів, коректно застосовувати отримані результати до проблем і приймати зважені рішення – чому довіряти та що робити далі.
В дошкільному віці закладається фундамент інтелектуального, соціального, емоційного, особистісного розвитку людини. І саме дошкільна освіта має розпочинати створювати основу для подальшого розвитку критичного мислення дітей.
Ключові етапи тренування критичного мислення:
Виклик. Мета – формування особистого інтересу для отримання інформації. Учням пропонують подумати та розповісти іншим (індивідуальна, парна, групова робота) про те, що вони знають з теми запропонованої до обговорення – раніше набуті знання усвідомлюються та стають фундаментом для засвоєння нових. Задача вчителя/вихователя на цьому етапі – узагальнити знання дітей, допомогти кожному визначити «своє особисте знання» і основні цілі для отримання нових.
Осмислення. Процес ознайомлення з новою інформацією. Під час даного етапу дітям пропонується відстежувати своє розуміння. У разі виникнення питань, дітям пропонується фіксувати незрозумілі фрагменти задля подальшого заповнення «білих прогалин». По завершенню опрацювання інформації дітям пропонується звернути увагу на ті орієнтири/фрази/слова, які допомогли їм зрозуміти інформацію, а які, навпаки, їх заплутували. Під час даного етапу відбувається індивідуальний пошук інформації з подальшим груповим обговоренням та аналізом.
Рефлексія. Процес під час якого учні розмірковують стосовно того що вони дізнались та як впровадити нові знання у свої уявлення; також провести обговорення щодо зміни їх думок, бачення, поведінки внаслідок отриманої інформації.
Для розвитку критичного мислення існує безліч вправ та технік, пропонуємо розглянути одну з них.
Метод «Шість капелюхів» – це психологічна рольова гра, сенс якої полягає в тому, щоб розглянути одну і ту ж тему з 6 незалежних одна від одної точок зору. Даний метод запропонував британський письменник, психолог та спеціаліст з творчого мислення Едвардом де Боно у 1985 році. Основою цього підходу є концепція паралельного мислення.
Вік: від 5 років
Формат: індивідуально; групове.
Дана гра застосовуватися і на етапі виклику, але вже містить певні елементи осмислення та навіть рефлексії.
Хід виконання. Дітей ділять на команди (або це можуть бути окремі ролі для 1 дитини), кожна з яких отримує свого «капелюха». Колір капелюха вказує на тип завдання:
Білий капелюх – розкажіть про тему лише у фактах і цифрах.
Жовтий капелюх – подумайте, чому … (далі йде якесь питання, що стосується фундаментальних основ теми, яку досліджує група/клас).
Чорний капелюх – доведіть, що … (в рамках теми).
Червоний капелюх – подумайте, який емоційний стан може викликати в нас ця тема (або якийсь її ключовий елемент).
Зелений капелюх – подумайте, як використати тему/її елементи, щоб це зробило наше життя радіснішим?/ які позитивні моменти має ця тема?
Синій капелюх – узагальніть висловлювання всіх попередніх груп капелюхів/підсумуйте, що корисного та нового ми взнали в результаті цього завдання.
Дана гра допомагає оцінити певні ситуації з різних точок зору та сприяє тому, що ми приймаємо рішення, здійснивши комплексний аналіз у 6 незалежних площинах, що допомагає підійти до вирішення завдання систематично, зібравши факти та оцінивши всі «за» і «проти». дозволяє структурувати весь масив інформації за окремими ознаками, тобто розв’язати проблемне питання з використанням системного підходу і при цьому залишає місце для творчості.
Отже, варто пам’ятати про необхідність розвитку критичного мислення у дітей, адже це сприяє відчуттю свободи власної волі, розширенню горизонтів, можливості знаходити та приймати певні важливі істини для себе, глибокому розумінні себе, своїх цінностей та потреб, адаптації до змін, врівноваженості, здатності протистояти інформаційному тиску, знешкоджувати маніпуляції, толерантності та екологічному ставленні до членів колективу/групи.
Вперті, зухвалі, нікого не слухають і нічого не хочуть робити — так батьки часто описують своїх дітей-підлітків. Як пережити складний тинейджерський вік і стати для дитини не ворогом, а підтримкою? Про це арт-терапевт і практичний психолог Олена Тараріна пише у своїй книжці «Бути собою. 10 гаджетів для щастя». Авторка вважає, що головне завдання батьків — відкрити серце своїм дітям, і дає поради, як зрозуміти і прийняти своїх дітей.
Подумайте і випишіть на аркуші три риси характеру вашої дитини, які вас дратують. Можливо, ви напишете: забудькуватий, безвідповідальний, впертий, неуважний, апатичний. А тоді запитайте себе: чиї це риси характеру — дитини чи ваші? Якщо чесно дасте собі відповідь на це питання, то зрозумієте, що підлітки своєю поведінкою кричать батькам про те, де в них слабкі сторони.
Усі діти тренують в батьках терпіння. Чи знаєте ви хоч одного олімпійського чемпіона чи видатну людину, яка досягла успіху без терпіння? Так от, наші діти-підлітки вірять у нашу геніальність і тренують нас, тоді як ми, дорослі, щодня сумніваємося у собі. Тобто, наші діти все почули з першого разу, але удають, що не чують, щоб ми з вами досягли успіху. Подумайте, що, окрім терпіння, розвиває в вас ваша дитина. Можливо, це фантазія, креативність, наполегливість. Та головна риса, в якій дитина нас тренує, це саме те, що допоможе батькам як парі досягти щастя і гармонії.
Чи ходили ви коли-небудь у дитячий будинок або спілкувалися з дітьми з інвалідністю? Що ви відчували? Вам, напевно, було складно, ви співпереживали, ваше серце відкривалося. Я часто ходила зі своїми студентами в сиротинці проводити арт-терапію, і точно знаю, що там хочеться всиновити кожну дитину. А що відбувається, коли ми приходимо додому? Вимоги до власних дітей — ти зробив уроки? Чому в кімнаті не прибрано? Чому в планшеті сидиш? Ми поводимося зі своїми дітьми так, ніби вони нам винні. Коли ми відкриваємо серце до інших дітей і закриваємо його для своїх, наші рідні діти починають хворіти, у них стаються проблеми. Любіть своїх дітей, поки вони здорові, щасливі, хай навіть трохи неслухняні. Запам’ятайте: коли ми кричимо на дітей, вони відчувають це так, ніби їх здали в дитбудинок — вони в цю мить є непотрібними.
Чи бувало таке, що слухаєте свою дитину і думаєте: що за дурниці ти несеш? Коли вам здається, що ваша дитина каже маячню, це означає лише те, що ваше серце в цю мить закрите. Пригадайте, як ви реагуєте, коли повну нісенітницю лепече немовля? Ви милуєтеся, захоплюєтеся цим лепетанням. Так само з емпатією і терпінням ми сприймаємо слова дуже старенької бабусі, адже розуміємо і поважаємо її вік. І тільки коли приходить додому наш підліток і починає верзти дурниці, ми закриваємо серце і починаємо його сварити. Щоразу, коли ви думаєте, що ваша дитина каже нісенітницю, вийдіть у ванну чи коридор, подихайте на самоті і зробіть свою роботу — відкрийте серце до своєї дитини. Те, що може здаватися дурницею для вас, для дитини може бути страхом висловитися, невмінням розповісти — чим завгодно, тільки не маячнею.
Запитайте себе: ви бачите свою дитину-підлітка чи проблему? Уявіть, як живеться людині, коли помічають не її саму, а лише негаразди, пов’язані з нею: не робить, не слухає, не відповідає, не спить, сидить у гаджеті, має цигарки в кишені тощо. На батьківських зборах часто прошу батьків назвати три хороші риси своїх дітей. Багатьом стає соромно — бо раніше вони про це думали і хорошого у своїх підлітках не помічали.
6. Дитина перевіряє вас на здатність любити
Усі батьки хочуть, щоб їхні діти їх прославляли: щоб дітей хвалили, а батьки отримували грамоти і подяки за виховання. Коли ж вас викликають до директора школи через погану поведінку, то дитина просто перевіряє вас на здатність любити її. У такі миті ви повинні бути вдячні своїй дитині, що маєте шанс відкрити серце і навчити дитину робити те саме. Коли мене викликали до директора школи, бо моя донька випадково впала на шафу і зламала її, я спершу обійняла доньку. А наступного дня ми купили котячу їжу і пішли годувати бездомних тварин у нашому районі.
Ми звикли карати дитину, коли вона бешкетує, і хвалити, коли поводиться добре. Але є особливі випадки, коли ваш підліток накосячив дуже сильно. У такий кризовий момент треба використати практику «5 пальців»: берете п’ять пальців і затуляєте собі рота, а тоді швидко і міцно обіймаєте дитину. Чому це важливо? Дитина і без ваших нотацій знає, що вчинила погано. І ось у цей момент, коли ваш підліток зробив найбільшу дурницю в житті, він отримує досвід, що його не карають, а приймають, пробачають і дають підтримку. І колись пізніше, коли батьків уже не буде поруч, він знову зробить щось складне і можливо погане, і тоді він пригадає цей досвід: не карати себе, а дати собі підтримку. Так ви навчите дитину любити себе в час, коли найменше цього заслуговуєш.
8. Хваліть за дії і стосунки
Для виховання в дитині чоловічих якостей хваліть за дії: класно, що ти записав відео, класно, що ти приніс цю книжку, класно, що ти написав пост. Хвалити за конкретні дії — це ініціювати розвиток впевненості у собі, напористості. Якщо хочете, щоб розвивалося жіноче начало, хваліть дитину за стосунки: як чудово, що ти сьогодні погуляв із братом, як добре, що ти сьогодні подзвонила бабусі. Акцентування на стосунках і контактах з людьми розвиватиме жіночу структуру особистості як у дівчат, так і у хлопців. Більше ні за що можете не хвалити — цього цілком достатньо, щоб ваша дитина виросла успішною.
9. Відмовтеся від думки, ніби ви знаєте, як краще для вашої дитини.
Коли дитині виповниться 8 років, почніть запитувати: як ти вважаєш, як краще зробити? Що раніше ми почнемо радитися зі своїми дітьми, то більше відповідальності вони на себе братимуть. І якщо дитина каже, що треба ще посолити суп, а ви знаєте, що не треба, то таки візьміть і пересоліть, і всі його з’їжте. Для дитини це означатиме, що її приймають. Можете один раз на тиждень записувати на диктофон, що каже вам дитина. Ви почуєте: посидь біля мене, допоможи мені, поїж зі мною. Дитина точно розкаже вам, як хоче, щоб з нею поводились і до неї ставились.
10. Навчіться слухати мовчки.
Опануйте техніку коучингового слухання: дитина вам розповідає, а ви мовчки слухаєте і жестами показуєте, що чуєте і розумієте. Не ставте питання для уточнення, не ведіть дитину за своїми думками, не перетворюйте розмову на розпитування. Дитина розкаже лише те, що вважає потрібним і важливим розказати, а ви довіряйте тому, що дитина розповіла вам найважливіше про себе. Так ви покажете своє прийняття її. І коли пізніше настане період «секретиків», підліток не боятиметься поділитися. А потім настане момент, коли дитина запитає: а як у тебе минув день? Ось тоді ви розкажете про себе.
