Блог практичного психолога та соціального педагога Сокур Оксани Лук'янівни

Що таке агресія і яких видів вона буває?

Тут йтиметься про дітей, які б'ються, кусаються, "копаються", при цьому роблять це не задля розваги один раз на місяць, а систематично і зі злості.

У мам таких дітей вже є заготовлена реакція "рятувати", коли вони бачать "очі перед боєм" у своєї дитини.

"Агресія – це поведінка, коли організм бореться проти неприємностей, які на його думку, становлять для нього загрозу, можуть йому спричинити (або вже спричинили) біль.

Виникає як наслідок сильного страху або злості, що переростають у гнів.

Агресія часто супроводжує невдачу.

По суті, це такий базовий механізм захисту, який закладено в людину природою – активна захисна реакція", – пояснює нейропедагог Марина Пристінська.

Агресія буває проявлена і прихована. Проявлена емоція – більш безпечна, аніж та, яку дитина ховає в тінь.

"У суспільстві прийнято табуювати і оцінювати за будь-які прояви агресії.

Все що заборонене, те набирає викривленого характеру і з часом починає руйнувати саму особу, тому що емоція агресії настільки сильна, що вона не зникне в нікуди.

Дитина, якій часто забороняють будь-які прояви агресії, або буде бити саму себе або хворітиме з середини.

Або вона проявлятиме цю агресію на світ в досить неконтрольований спосіб і таким чином завдасть шкоди іншим", – зазначає психологиня Наталія Пашко.

"Агресія буває вербальна і тактильна.

Вербальна – це коли ми кричимо, це коли закатуємо істерики, коли ми когось посилаємо.

Тактильна – це коли ми кого-небудь б'ємо. Ми звикли сприймати тактильну агресію більш небезпечною, ніж вербальну.

Ми звикли думати, що коли ми б'ємо когось, то це більш небезпечно, ніж коли ми когось знецінюємо. Насправді і та і та дія так само токсична", – каже Світлана Ройз."Згідно законодавства, насильством вважаються також погрози вчинення чогось.

Якщо дитині сказати: "Не будеш слухатися, то я тобі як дам", для неї це звучить як вже виконана дія.

Коли їй погрожують, то на нейробіологічному рівні у неї виділяються ті самі гормони стресу, як і при реальному ударі", – зауважує Наталія Пашко.

Що відбувається у мозку дитини в момент агресії

Мозок складається із лівої та правої півкуль, які, звісно, функціонують разом, однак мають кардинально різні завдання.

Ліва є логічною, лінійною (любить порядок і послідовність), лінгвістичною (любить слова).

Права емоційна, невербальна, передає і отримує сигнали, які допомагають спілкуватися з іншими людьми. Наприклад, допомагає розуміти жести, вираз обличчя. Вона працює тоді, коли кажуть: "Нутром чую або серцем".

Дитина, яка б'ється, кусається у відповідь на те, що хтось забрав її іграшку, отримала емоційний сигнал у праву півкулю "Він забрав мій всесвіт", але не встигла попрацювати лівою півкулею повідомлення від дорослого: "Він хоче тільки подивитися".

Нейропедагог-практик Марина Пристінська роз'яснює, як працює мозок дитини у момент найбільшої бурі.

"З точки зору нейробіології, за агресію відповідають:

гіпоталамус – відповідає за вегетативні та ендокринні реакції, діє несвідомо і є основним механізмом контролю реакції "бий або тікай";

мигдалина – відповідає за обробку та прояв емоцій, особливо за гнів та страх. Це такий собі "охоронець" мозку, який завжди чатує на небезпеку, і якщо відчує її, то готовий "взяти під контроль" верхні структури мозку, і тоді ми діємо до того, як подумали;

поясна звивина – знаходиться на внутрішній поверхні великих півкуль і відповідає за співставлення очікуваних і реальних моделей поведінки, у поєднанні з лобною корою вона прогнозує нашу поведінку та її наслідки.

Чим сильніше розвинена ця система, тим краще вона працює, і тим менше проявів агресії".