СТРЕС

 «Стресові ситуації в житті людини»

«Всупереч пересічній думці, ми повинні – та й не в змозі – уникати стресу. Але ми можемо використати його й насолоджуватися ним, якщо краще пізнаємо механізм його впливу і виробимо відповідну філософію життя»

 Г.Сельє

Погодьтеся, все наше життя – це періодичні стресові напруження та розрядки. Стресових ситуацій багато, і всі вони різноманітні, а головне застрахуватися від них неможливо, тому необхідно знати й уміти застосовувати різні способи виходу з них.

Стрес – це не те, що з нами трапляється, а те, як ми сприймаємо це. Стрес може бути як небезпечним, так і корисним, і в деяких випадках стрес навіть захищає нас. Не вірите? Спробуємо, переконатись в цьому.

Уявіть собі, що ви переходите вулицю, аж раптом… З-за повороту вилітає авто. Ви ринулися вперед і раптом завмерли на місці. І все це завдяки стресу. Авто промчало повз вас. Уявіть, що б сталося якби вас не зупинив стрес? Ви б опинилися під колесами авто. Дякуючи стресу, ви залишилися живими.

Невеликий рівень стресу робить нас зібранішими на іспитах, дозволяє краще виступити на змаганнях, ніж на тренуваннях. У такі моменти відчуваєш підйом, внутрішню мобілізацію, багато, що виходить краще, ніж коли. Такий стан називають еустресом.

Інша річ, коли напруження стає надмірним. Воно утрудняє ефективне виконання діяльності. Виникає або загальмованість або надмірна метушня, яка заважає зібратися. Все це призводить до отримання небажаних результатів і викликає стан незадоволення, роздратування, гніву або злості. Все звичайно не на користь здоров’ю. Такий надмірний руйнівний, дезорганізуючий, демобілізуючий стрес, називається дистресом. Саме він небезпечний. Найсильнішим стресом є невдача, ганьба, образа. Все це дуже неприємно. На жаль, ми нерідко схильні переоцінювати негативні результати наших дій, згущувати фарби, перебільшувати невдачі. Звідси в нашій уяві виникають занадто сильні та різкі слова: «крах», «трагедія», «провал», «кошмар», «жах».

Кожна людина має свій «поріг чутливості» – той індивідуальний рівень напруженості, до якого ефективність діяльності підвищується. Але якщо вплив стресогенного фактору підсилюється та стає вищим за поріг чутливості, у людини підвищується внутрішня напруженість, а ефективність її діяльності знижується аж до повного її руйнування. Отже, жити й працювати взагалі без стресу неможливо, та й шкідливо: психофізіологічна й інтелектуальна системи людини старіють без необхідності застосовувати певні зусилля. В такому разі може настати депресія, байдужість, відчуття туги і нудьги. Та, переступивши індивідуальний поріг за силою впливу, стрес стає згубним. Має значення і тривалість стресового стану, особливо небезпечним є тривале перебування у стані стресу. Наприклад, за 10-15 років роботи в екстремальних умовах організм людини зношується так, немов би вона перенесла найтяжчий інфаркт. І навпаки, короткочасний сильний стрес активізує людину, наче «струшує» її. Парадоксальним є те, що чим більше ви будете намагатися жити і працювати розмірено       й спокійно, то тим більше вас буде руйнувати стрес. Жити без стресів не може ніхто, але розумній поведінці в стресових ситуаціях може навчитися кожен. То ж давайте разом вчитися долати стреси, і будемо психічно здоровіші!