«Ми
вирушаємо в подорож»
Тривалість —
12 хвилин
Гра допомагає: запам’ятати
імена та створити власні асоціації до кожної людини з групи.
Кожен малює на аркушах предмет, що
починається на першу букву його чи її імені. Цей предмет людина забирає із
собою на безлюдний острів. Потім презентують намальоване в колі, не забуваючи
назвати своє ім’я: «Мене звати Оля. Я забираю окуляри», «Я — Володя, і я візьму
із собою вугілля», «Мене звати Катя. Я дуже люблю книги, тому вони мусять бути
на безлюдному острові».
«Хто
вчиться поруч зі мною?»
Тривалість —
15 хвилин
Гра допомагає: вивчити
імена, перебороти зніяковіння перед незнайомими людьми, дізнатися більше про
одногрупників, презентувати себе, згуртувати групу для навчання разом.
Роздайте роздруковані шаблони
циферблата годинника зі стрілками та запропонуйте студентам хаотично рухатися
аудиторією. Коли ви читаєте запитання, вони зупиняються та шукають собі пару. У
парі дають відповіді. На це відведено одну хвилину. Не можна двічі
об’єднуватися в ті самі пари. Після того, як студенти вивідали інформацію, її
слід записати біля однієї з годин на шаблоні, вказавши ім’я співрозмовника: «9.
Саша. Любить волейбол» чи «7. Оленка. Луцьк».
Варіація гри: У
мішечку з тканини перемішані смужки із питаннями. Кожен студент витягує одне та
залишає собі. Коли всі забрали по одному питанню, викладач пропонує хаотично
рухатися аудиторією. Команда «Стоп!» означає, що студенти об’єднуються в пари
чи трійки, де діляться відповідями протягом хвилини. Бажано зробити кілька
таких хаотичних пересувань, тоді студент зможе порозмовляти з більшою частиною
групи, адже щоразу потраплятиме в нову трійку чи пару.
Пропонований перелік запитань:
—
З якого ти міста?
—
Чому обрав саме цей університет?
—
Ти хочеш стати фізиком/викладачкою/науковцем/журналісткою, тому що…
—
Що очікуєш від університету та навчання тут?
—
У вільний час ти…
—
Яка була твоя улюблена подорож та коли?
—
Якби міг обрати найбільш незвичайну здібність, що би це було?
—
Де в житті тобі знадобилася іноземна мова?
—
Якого предмета ти дуже чекаєш і чому?
—
З якими питаннями до тебе можуть звернутися одногрупники?
—
Любиш компанії чи розмови віч-на-віч?
—
У тебе є авторитети? Якщо так, то хто?
—
Що не можеш терпіти в людях?
—
Яке твоє улюблене місто?
—
Якими є твої ідеальні канікули?
—
Через 10 років ти хочеш…
—
Де мрієш побувати?
«Правда-брехня»
Тривалість —
20–25 хвилин
Гра допомагає: познайомити
інших зі своїми вміннями, навичками та здобутками, створити приязну атмосферу в
групі.
Попросіть студентів по черзі
озвучувати три факти про себе, один з яких є неправдою. Завдання інших —
здогадатися, що зі сказаного є брехнею.
Варіація гри: кожен
пише на одному стікері два правдивих факти про себе та один неправдивий.
Викладач збирає стікери та клеїть їх на підлогу або дошку. Студентам слід
здогадатися, кому належить той чи той стікер. Автор написаного самостійно
зізнається, що є правдою, а що — ні.
«Люди
навколо мене»
Тривалість —
10 хвилин
Гра допомагає: завершити
процес первинного згуртування студентів, поліпшити їхній настрій та запам’ятати
факти про одногрупників в ігровій формі.
Кожен студент отримує таблицю, де
вписані твердження. Пропонуємо змінювати їх або дописувати такі, що характерні
для студентів вашого факультету.
Завдання — хаотично рухатися
аудиторією та питати інших, чи вони підходять під якийсь пункт з написаного.
Якщо так, то вписують їхні імена поруч. Гра закінчується, коли в кожного
заповнюється вся таблиця.
Ми пропонуємо вам такі
твердження:
·
знає ще дві мови, крім рідної;
·
не любить прокидатися вранці;
·
хоче побувати на іншому материку;
·
був на вершині Говерли;
·
один у сім’ї;
·
катається на роликах;
·
займається бойовими мистецтвами;
·
має собаку;
·
бодай раз був волонтером;
·
цікавиться наукою та винаходами;
·
знімає блог для свого Youtube-каналу чи
Instagram.
2 правди, 1 брехня. Кожен
учасник розповідає про себе три факти. Два з них повинні бути правдивими й один
вигаданим. Всі інші відгадують, де правда, а де брехня. Можна ставити додаткові
запитання. Ця гра допомагає більше дізнатися один про одного та перевірити свою
логіку й інтуїцію.
Клаптики. Наступна
гра також включає факти про себе, але про це пізніше. Для гри потрібні серветки
в рулоні. Ведучий дає кожному учаснику цей рулон і пропонує відірвати таку
кількість серветок, яку він захоче. Хтось сором’язливо відірве 1-2 клаптики, а
хтось може намотати 10-15. Після цього ведучий просить розказати про себе
стільки фактів, скільки клаптиків має учасник. Така гра заінтригує на початку
своїм реквізитом, а потім познайомить всіх ближче.
Колективний портрет. Спочатку кожен бере листочок та пише своє ім`я. Потім листочки
передають по колу, поки ведучий не скаже «cтоп». Після цього кожен учасник
повинен знайти людину, ім’я якої записано на аркуші, та намалювати овал її
обличчя. Після цього всі знову обмінюються листочками по колу до команди «стоп»
і малюють очі тієї людини, чий листочок отримали. Далі так само ніс, губи, вуха
та зачіску. Коли портрет буде готовий, потрібно знайти того, хто зображений на
листочку, та запитати: «Який найнезвичайніший вчинок ти коли-небудь здійснював
у житті? Та з якою твариною себе асоціюєш?», – і зафіксувати це на листку з
портретом. Потім усі сідають у коло, й кожен демонструє портрет, розповідаючи
про людину, чий листочок має.
Головні моменти життя. У
цій грі ведучий пропонує заплющити очі та згадати протягом двох хвилин найкращі
моменти зі свого життя. Це можуть бути моменти наодинці, з сім’єю або друзями,
особисті успіхи, захоплюючі пригоди чи будь-що інше. Далі ведучий запитує: якби
залишилося тільки 30 секунд життя, то який із цих моментів учасники хотіли б прожити
ще раз. Після хвилини роздумів учасники розповідають, який момент обрали для 30
секунд. Перша частина гри допомагає розслабитися, «полистати» приємні спогади,
а друга – трохи відкритися колективу і пізнати один одного краще.
4 сторони. Ведучий
озвучує або вмикає на екрані проектора запитання з 4-ма варіантами відповіді.
Наприклад, «яку країну ви б хотіли відвідати найбільше» (варіанти: Індія,
Франція, Бразилія, Канада), «який із цих шкільних предметів найважливіший»
(варіанти: математика, історія, фізичне виховання, фізика), «яка робота, на
вашу думку, найгірша» тощо. Кожен куток в кімнаті повинен означати одну з
відповідей. Можна повісити в кутках нумерацію 1, 2, 3, 4 і на слайдах
вказувати, яка відповідь під яким номером. Кожен учасник йде у сторону
відповіді, яка йому найближча, і обговорює з іншими прихильниками цієї думки,
чому обрав цей варіант. Гра допомагає знайти однодумців у колективі.
Мінне поле. Учасники
діляться на декілька команд і вибирають добровольця, якому зав’язують очі.
Ведучий створює перед ним лінію перешкод із книг, стільців або інших предметів.
Учасник із зав’язаними очима повинен пройти це «мінне поле», керуючись
інструкціями своєї команди. Можна також встановити правило, що дозволяється
використовувати тільки окремі слова або підказки, щоб ускладнити завдання. В
цій грі учасники перевіряють свою довіру та взаєморозуміння.
Найгірший сценарій. У цій грі учасникам пропонують сценарій якоїсь проблемної ситуації
(наприклад, вони опинилися у відкритому морі або на безлюдному острові). Можна знайти вже готові
продумані історії, як, наприклад, відома гра «як вижити в пустелі». Завдання команди –
домовитися про спільну стратегію вирішення цієї ситуації. В таких іграх учасники
тренують своє вміння домовлятися, йти на компроміси, розуміти один одного.
Порахувати до 10. Основне
завдання цієї гри співзвучне її назві – порахувати до 10. Але зробити це треба
всією командою. Потрібно, щоб учасники в довільному порядку називали цифри.
Щоразу, коли 2 і більше людини говорять число разом, рахувати потрібно
спочатку. Таке просте, на перший погляд, завдання зазвичай затягується надовго.
Оскільки учасникам не дозволяється обговорювати стратегію, вони повинні стежити
один за одним та працювати разом.
Всі ці ігри можна використовувати не тільки, коли працюєте в
команді якогось проекту, а й на тренінгах, конференціях і навіть святах та
вечірках. Вони допоможуть всім учасникам познайомитися і знайти спільну мову.
Немає коментарів:
Дописати коментар