Break the ice: добірка ігор для тімбілдінгу

 

Break the ice: добірка ігор для тімбілдінгу

Нам часто доводиться працювати в команді. І, щоб цей досвід не був стресом, варто подумати, як створити сприятливу атмосферу у колективі. Тож у рамках рубрики «SmartНУО» пропонуємо вашій увазі добірку простих і цікавих ігор для тімбілдінгу, які допоможуть членам вашої команди більше дізнатися один про одного та навчитися працювати разом без конфліктів і непорозумінь.

2 правди, 1 брехня. Кожен учасник розповідає про себе три факти. Два з них повинні бути правдивими й один вигаданим. Всі інші відгадують, де правда, а де брехня. Можна ставити додаткові запитання. Ця гра допомагає більше дізнатися один про одного та перевірити свою логіку й інтуїцію.

Клаптики. Наступна гра також включає факти про себе, але про це пізніше. Для гри потрібні серветки в рулоні. Ведучий дає кожному учаснику цей рулон і пропонує відірвати таку кількість серветок, яку він захоче. Хтось сором’язливо відірве 1-2 клаптики, а хтось може намотати 10-15. Після цього ведучий просить розказати про себе стільки фактів, скільки клаптиків має учасник. Така гра заінтригує на початку своїм реквізитом, а потім познайомить всіх ближче.

Колективний портрет. Спочатку кожен бере листочок та пише своє ім`я. Потім листочки передають по колу, поки ведучий не скаже «cтоп». Після цього кожен учасник повинен знайти людину, ім’я якої записано на аркуші, та намалювати овал її обличчя. Після цього всі знову обмінюються листочками по колу до команди «стоп» і малюють очі тієї людини, чий листочок отримали. Далі так само ніс, губи, вуха та зачіску. Коли портрет буде готовий, потрібно знайти того, хто зображений на листочку, та запитати: «Який найнезвичайніший вчинок ти коли-небудь здійснював у житті? Та з якою твариною себе асоціюєш?», – і зафіксувати це на листку з портретом. Потім усі сідають у коло, й кожен демонструє портрет, розповідаючи про людину, чий листочок має.

Головні моменти життя. У цій грі ведучий пропонує заплющити очі та згадати протягом двох хвилин найкращі моменти зі свого життя. Це можуть бути моменти наодинці, з сім’єю або друзями, особисті успіхи, захоплюючі пригоди чи будь-що інше. Далі ведучий запитує: якби залишилося тільки 30 секунд життя, то який із цих моментів учасники хотіли б прожити ще раз. Після хвилини роздумів учасники розповідають, який момент обрали для 30 секунд. Перша частина гри допомагає розслабитися, «полистати» приємні спогади, а друга – трохи відкритися колективу і пізнати один одного краще.

4 сторони. Ведучий озвучує або вмикає на екрані проектора запитання з 4-ма варіантами відповіді. Наприклад, «яку країну ви б хотіли відвідати найбільше» (варіанти: Індія, Франція, Бразилія, Канада), «який із цих шкільних предметів найважливіший» (варіанти: математика, історія, фізичне виховання, фізика), «яка робота, на вашу думку, найгірша» тощо. Кожен куток в кімнаті повинен означати одну з відповідей. Можна повісити в кутках нумерацію 1, 2, 3, 4 і на слайдах вказувати, яка відповідь під яким номером. Кожен учасник йде у сторону відповіді, яка йому найближча, і обговорює з іншими прихильниками цієї думки, чому обрав цей варіант. Гра допомагає знайти однодумців у колективі.

Мінне поле. Учасники діляться на декілька команд і вибирають добровольця, якому зав’язують очі. Ведучий створює перед ним лінію перешкод із книг, стільців або інших предметів. Учасник із зав’язаними очима повинен пройти це «мінне поле», керуючись інструкціями своєї команди. Можна також встановити правило, що дозволяється використовувати тільки окремі слова або підказки, щоб ускладнити завдання. В цій грі учасники перевіряють свою довіру та взаєморозуміння.

Найгірший сценарій. У цій грі учасникам пропонують сценарій якоїсь проблемної ситуації (наприклад, вони опинилися у відкритому морі або на безлюдному острові). Можна знайти вже готові продумані історії, як, наприклад, відома гра «як вижити в пустелі». Завдання команди – домовитися про спільну стратегію вирішення цієї ситуації. В таких іграх учасники тренують своє вміння домовлятися, йти на компроміси, розуміти один одного.

Порахувати до 10. Основне завдання цієї гри співзвучне її назві – порахувати до 10. Але зробити це треба всією командою. Потрібно, щоб учасники в довільному порядку називали цифри. Щоразу, коли 2 і більше людини говорять число разом, рахувати потрібно спочатку. Таке просте, на перший погляд, завдання зазвичай затягується надовго. Оскільки учасникам не дозволяється обговорювати стратегію, вони повинні стежити один за одним та працювати разом.

Всі ці ігри можна використовувати не тільки, коли працюєте в команді якогось проекту, а й на тренінгах, конференціях і навіть святах та вечірках. Вони допоможуть всім учасникам познайомитися і знайти спільну мову.

Джерела: 1, 2, 3, досвід авторки

Авторка: Анастасія Голуб

ІГРИ ДЛЯ ТОГО ЩОБ ПОЗНАЙОМИТИСЯ ТА ПРАЦЮВАТИ РАЗОМ

 

«Ми вирушаємо в подорож»

Тривалість — 12 хвилин

Гра допомагає: запам’ятати імена та створити власні асоціації до кожної людини з групи.

Кожен малює на аркушах предмет, що починається на першу букву його чи її імені. Цей предмет людина забирає із собою на безлюдний острів. Потім презентують намальоване в колі, не забуваючи назвати своє ім’я: «Мене звати Оля. Я забираю окуляри», «Я — Володя, і я візьму із собою вугілля», «Мене звати Катя. Я дуже люблю книги, тому вони мусять бути на безлюдному острові».

«Хто вчиться поруч зі мною?»

Тривалість — 15 хвилин

Гра допомагає: вивчити імена, перебороти зніяковіння перед незнайомими людьми, дізнатися більше про одногрупників, презентувати себе, згуртувати групу для навчання разом.

Роздайте роздруковані шаблони циферблата годинника зі стрілками та запропонуйте студентам хаотично рухатися аудиторією. Коли ви читаєте запитання, вони зупиняються та шукають собі пару. У парі дають відповіді. На це відведено одну хвилину. Не можна двічі об’єднуватися в ті самі пари. Після того, як студенти вивідали інформацію, її слід записати біля однієї з годин на шаблоні, вказавши ім’я співрозмовника: «9. Саша. Любить волейбол» чи «7. Оленка. Луцьк».

Варіація гри: У мішечку з тканини перемішані смужки із питаннями. Кожен студент витягує одне та залишає собі. Коли всі забрали по одному питанню, викладач пропонує хаотично рухатися аудиторією. Команда «Стоп!» означає, що студенти об’єднуються в пари чи трійки, де діляться відповідями протягом хвилини. Бажано зробити кілька таких хаотичних пересувань, тоді студент зможе порозмовляти з більшою частиною групи, адже щоразу потраплятиме в нову трійку чи пару.

Пропонований перелік запитань:

— З якого ти міста?

— Чому обрав саме цей університет?

— Ти хочеш стати фізиком/викладачкою/науковцем/журналісткою, тому що…

— Що очікуєш від університету та навчання тут?

— У вільний час ти…

— Яка була твоя улюблена подорож та коли?

— Якби міг обрати найбільш незвичайну здібність, що би це було?

— Де в житті тобі знадобилася іноземна мова?

— Якого предмета ти дуже чекаєш і чому?

— З якими питаннями до тебе можуть звернутися одногрупники?

— Любиш компанії чи розмови віч-на-віч?

— У тебе є авторитети? Якщо так, то хто?

— Що не можеш терпіти в людях?

— Яке твоє улюблене місто?

— Якими є твої ідеальні канікули?

— Через 10 років ти хочеш…

— Де мрієш побувати?

«Правда-брехня»

Тривалість — 20–25 хвилин

Гра допомагає: познайомити інших зі своїми вміннями, навичками та здобутками, створити приязну атмосферу в групі.

Попросіть студентів по черзі озвучувати три факти про себе, один з яких є неправдою. Завдання інших — здогадатися, що зі сказаного є брехнею.

Варіація гри: кожен пише на одному стікері два правдивих факти про себе та один неправдивий. Викладач збирає стікери та клеїть їх на підлогу або дошку. Студентам слід здогадатися, кому належить той чи той стікер. Автор написаного самостійно зізнається, що є правдою, а що — ні.

«Люди навколо мене»

Тривалість — 10 хвилин

Гра допомагає: завершити процес первинного згуртування студентів, поліпшити їхній настрій та запам’ятати факти про одногрупників в ігровій формі.

Кожен студент отримує таблицю, де вписані твердження. Пропонуємо змінювати їх або дописувати такі, що характерні для студентів вашого факультету.

Завдання — хаотично рухатися аудиторією та питати інших, чи вони підходять під якийсь пункт з написаного. Якщо так, то вписують їхні імена поруч. Гра закінчується, коли в кожного заповнюється вся таблиця.

Ми пропонуємо вам такі твердження:

·                    знає ще дві мови, крім рідної;

·                    не любить прокидатися вранці;

·                    хоче побувати на іншому материку;

·                    був на вершині Говерли;

·                    один у сім’ї;

·                    катається на роликах;

·                    займається бойовими мистецтвами;

·                    має собаку;

·                    бодай раз був волонтером;

·                    цікавиться наукою та винаходами;

·    знімає блог для свого Youtube-каналу чи Instagram.

 

2 правди, 1 брехня. Кожен учасник розповідає про себе три факти. Два з них повинні бути правдивими й один вигаданим. Всі інші відгадують, де правда, а де брехня. Можна ставити додаткові запитання. Ця гра допомагає більше дізнатися один про одного та перевірити свою логіку й інтуїцію.

Клаптики. Наступна гра також включає факти про себе, але про це пізніше. Для гри потрібні серветки в рулоні. Ведучий дає кожному учаснику цей рулон і пропонує відірвати таку кількість серветок, яку він захоче. Хтось сором’язливо відірве 1-2 клаптики, а хтось може намотати 10-15. Після цього ведучий просить розказати про себе стільки фактів, скільки клаптиків має учасник. Така гра заінтригує на початку своїм реквізитом, а потім познайомить всіх ближче.

Колективний портрет. Спочатку кожен бере листочок та пише своє ім`я. Потім листочки передають по колу, поки ведучий не скаже «cтоп». Після цього кожен учасник повинен знайти людину, ім’я якої записано на аркуші, та намалювати овал її обличчя. Після цього всі знову обмінюються листочками по колу до команди «стоп» і малюють очі тієї людини, чий листочок отримали. Далі так само ніс, губи, вуха та зачіску. Коли портрет буде готовий, потрібно знайти того, хто зображений на листочку, та запитати: «Який найнезвичайніший вчинок ти коли-небудь здійснював у житті? Та з якою твариною себе асоціюєш?», – і зафіксувати це на листку з портретом. Потім усі сідають у коло, й кожен демонструє портрет, розповідаючи про людину, чий листочок має.

Головні моменти життя. У цій грі ведучий пропонує заплющити очі та згадати протягом двох хвилин найкращі моменти зі свого життя. Це можуть бути моменти наодинці, з сім’єю або друзями, особисті успіхи, захоплюючі пригоди чи будь-що інше. Далі ведучий запитує: якби залишилося тільки 30 секунд життя, то який із цих моментів учасники хотіли б прожити ще раз. Після хвилини роздумів учасники розповідають, який момент обрали для 30 секунд. Перша частина гри допомагає розслабитися, «полистати» приємні спогади, а друга – трохи відкритися колективу і пізнати один одного краще.

4 сторони. Ведучий озвучує або вмикає на екрані проектора запитання з 4-ма варіантами відповіді. Наприклад, «яку країну ви б хотіли відвідати найбільше» (варіанти: Індія, Франція, Бразилія, Канада), «який із цих шкільних предметів найважливіший» (варіанти: математика, історія, фізичне виховання, фізика), «яка робота, на вашу думку, найгірша» тощо. Кожен куток в кімнаті повинен означати одну з відповідей. Можна повісити в кутках нумерацію 1, 2, 3, 4 і на слайдах вказувати, яка відповідь під яким номером. Кожен учасник йде у сторону відповіді, яка йому найближча, і обговорює з іншими прихильниками цієї думки, чому обрав цей варіант. Гра допомагає знайти однодумців у колективі.

Мінне поле. Учасники діляться на декілька команд і вибирають добровольця, якому зав’язують очі. Ведучий створює перед ним лінію перешкод із книг, стільців або інших предметів. Учасник із зав’язаними очима повинен пройти це «мінне поле», керуючись інструкціями своєї команди. Можна також встановити правило, що дозволяється використовувати тільки окремі слова або підказки, щоб ускладнити завдання. В цій грі учасники перевіряють свою довіру та взаєморозуміння.

Найгірший сценарій. У цій грі учасникам пропонують сценарій якоїсь проблемної ситуації (наприклад, вони опинилися у відкритому морі або на безлюдному острові). Можна знайти вже готові продумані історії, як, наприклад, відома гра «як вижити в пустелі». Завдання команди – домовитися про спільну стратегію вирішення цієї ситуації. В таких іграх учасники тренують своє вміння домовлятися, йти на компроміси, розуміти один одного.

Порахувати до 10. Основне завдання цієї гри співзвучне її назві – порахувати до 10. Але зробити це треба всією командою. Потрібно, щоб учасники в довільному порядку називали цифри. Щоразу, коли 2 і більше людини говорять число разом, рахувати потрібно спочатку. Таке просте, на перший погляд, завдання зазвичай затягується надовго. Оскільки учасникам не дозволяється обговорювати стратегію, вони повинні стежити один за одним та працювати разом.

Всі ці ігри можна використовувати не тільки, коли працюєте в команді якогось проекту, а й на тренінгах, конференціях і навіть святах та вечірках. Вони допоможуть всім учасникам познайомитися і знайти спільну мову.

Тімбілдінг

 Тімбілдинг в школі: як згуртувати учнів?

Прикро, але досить часто сучасні школярі не є згуртованими, що в майбутньому може призвести до негативних наслідків – невміння співпрацювати в команді, спілкуватися в колективі, разом працювати над одним проектом, і, як наслідок, мати проблеми на робочому місці. Тут на допомогу прийде тімбілдинг (teambuilding) – ряд заходів, спрямованих на згуртування колективу.

Слово «тимбілдинг» походить від англійських слів «team» (команда) і «building» (побудова, утворення), тобто українською мовою перекладається як «командоутворення» та широко використовується в останні роки у сфері бізнесу, менеджменту, освіти.

Найпопулярніші види тімбілдингу:

§  спортивний (активний).  Найчастіше цей вид активного відпочинку проходить на природі і поєднує в собі корисне з приємним: роботу по згуртуванню колективу і відпочинок на свіжому повітрі. Це вид тімбілдингу зі спортивними іграми, квестами і естафетами;

§  історичні рольові ігри. У ході такого роду тімбілдингу зазвичай відтворюються якісь історичні події та герої (це можуть бути як історичні бали, так й історичні реконструкції);

§  мистецькі заходи. Цей вид тімбілдингу спрямований і на згуртування колективу і на розвиток творчого потенціалу школярів. Тут може бути запропоновано маса варіантів інтелектуальних ігор, рішень кейсів або просто розвитку навичок у живописі, фотографії або віршуванні;

§  психологічний тімбілдинг зазвичай проходить у формі тренінгових занять. Суть таких заходів – виявлення лідера, розвиток комунікативних навичок усіх учнів і налагодження позитивної атмосфери в колективі.

Але гуртувати колектив можна, використовуючи невеликі вправи та ігри під час відпочинку, класних годин, тривалих подорожей тощо. Пропонуємо вашій увазі п’ять ігор для згуртування учнівського колективу:

Мене непокоїть те, що в коробці

Мета: єднання учасників групи, обговорення спільних проблем, формування сприятливого психологічного клімату.

Кількість учасників: 5-25

Тривалість: 30-45 хвилин

Хід виконання:

1.     Попросіть учасників групи анонімно записати на окремих папірцях одним – двома словами те, що їх зараз турбує або непокоїть: контрольна робота, конфлікт у класі, підготовка проекту, особисті переживання тощо.

2.     Усі аркуші складіть в одну коробку.

3.     Запропонуйте кожному учаснику навмання обрати аркуш і, описавши занепокоєння іншого, запропонувати свій спосіб розв’язання проблеми.

4.     Намагайтеся обговорити всі проблеми.

5.     Вправу буде закінчено тоді, коли в коробці не залишиться папірців.

 Люди навколо мене

Мета: згуртувати учнівський колектив, поліпшити їхній настрій та запам’ятати факти про однокласників в ігровій формі

Кількість учасників: 5-25

Тривалість: 10 хвилин

Хід виконання:

Кожен учень отримує таблицю, де вписані твердження. Пропонуємо змінювати їх або дописувати такі, що характерні для учнів вашого класу.

Завдання — хаотично рухатися аудиторією та питати інших, чи вони підходять під якийсь пункт з написаного. Якщо так, то вписують їхні імена поруч. Гра закінчується, коли в кожного заповнюється вся таблиця.

Ми пропонуємо вам такі твердження:

§  знає ще дві мови, крім рідної;

§  не любить прокидатися вранці;

§  хоче побувати на іншому материку;

§  був на вершині Говерли;

§  один у сім’ї;

§  катається на роликах;

§  займається бойовими мистецтвами;

§  має собаку;

§  бодай раз був волонтером;

§  цікавиться наукою та винаходами;

§  знімає блог для свого Youtube-каналу чи Instagram.

Правда-брехня

Мета: знайомство інших зі своїми вміннями, навичками та здобутками, створення приязної атмосфери в класі

Кількість учасників: 5-25

Тривалість: 20–25 хвилин

Хід виконання:

Попросіть учнів по черзі озвучувати три факти про себе, один з яких є неправдою. Завдання інших — здогадатися, що зі сказаного є брехнею.

Варіація гри: кожен пише на одному стікері два правдивих факти про себе та один неправдивий. Вчитель збирає стікери та клеїть їх на підлогу або дошку. Учням слід здогадатися, кому належить той чи той стікер. Автор написаного самостійно зізнається, що є правдою, а що – ні.

 Ми вирушаємо в подорож

Мета: запам’ятовування імен та створення власних асоціацій до кожної людини з класу

Кількість учасників: 5-25

Тривалість — 12 хвилин

Хід виконання:

Кожен малює на аркушах предмет, що починається на першу букву його чи її імені. Цей предмет людина забирає із собою на безлюдний острів. Потім презентують намальоване в колі, не забуваючи назвати своє ім’я: «Мене звати Оля. Я забираю окуляри», «Я — Володя, і я візьму із собою вугілля», «Мене звати Катя. Я дуже люблю книги, тому вони мусять бути на безлюдному острові».

Чарівник

Мета: усунення проблемних ситуацій, об’єднання учасників групи, формування сприятливого психологічного клімату.

Кількість учасників: 5-25

Тривалість: 15-25 хвилин.

Хід виконання:

Запропонуйте учням уявити, що вони зустріли чарівника, який може виконати три будь-які їхні бажання, що стосуються шкільного життя: змінити керівництво школи, додати предмети до програми, скасувати контрольні роботи. Обговоріть з дітьми, що їм хотілося б змінити і чому, якими можуть бути наслідки таких змін, що треба зробити для того, щоб здійснити зміни в реальності.

 

ЯК НАВЧИТИСЯ КАЗАТИ "НІ"

 ЧОМУ ЛЮДЯМ СКЛАДНО СКАЗАТИ «НІ»

Совість.  Багатьом знайоме таке відчуття, як муки совісті.  Коли хочеться з'їсти торт на самоті із задоволенням, але треба ділитися.  Або хочеться їхати сидячи в транспорті після важкого робочого дня, але заходить людина старше, і ти встаєш, тому що совість не дозволяє сидіти.

Маніпуляції.  Це непомітні дії і слова людей, після яких ви вже робите те, що їм потрібно і самі не розумієте, як попалися на гачок.  Наприклад, купуєте в магазині непотрібне дороге плаття, тільки тому, що продавець-консультант вміло «натиснув» на ваші больові точки.  Їх можна навчитися розпізнавати, але частіше люди вдають, що не помічають того, що відбувається, потрапляючи на одні і ті ж прийоми оточуючих.

Жалість.  Складно відмовити багатодітній сусідці посидіти з її дітьми четвертий раз за тиждень, вона ж така бідолаха не встигає працювати, і дітей виховувати.  Допомагати людям дуже здорово, але тільки іноді вони починають сприймати вашу допомогу як регулярну безкоштовну послугу, граючи на почуттях.

Відчуття своєї значущості.  Якщо нікому не відмовляти, то можна відчути себе самим незамінним людиною, без якого робота встане, сім'я розпадеться, все родичі пропадуть, а планета зупиниться.  Значимість - приємне відчуття, але чи варте воно так дорого?

Страх опинитися «поганим».  Всі хочуть бути приємними людьми, щоб їх любили, до них тяглися, але часом це стає головною стратегією поведінки.  Залежність від чужої думки швидко ставить вас перед вибором: або ви собою задоволені, або інші задоволені вами.  Компроміс можливий, але це швидше виняток.  Робіть правильний вибір.

Страх відкидання.  Люди бояться, що як тільки вони заявлять про свої кордони, їх відразу відкинули, і постаріють вони на самоті.  Майже кожному знаком цей страх, як правило, вирощений з подібного досвіду в минулому або в сьогоденні.  Якщо страх заважає будувати приємні стосунки з людьми - його варто опрацювати з психотерапевтом.

Надія, що добро повертається.  Якщо так дійсно відбувається - вам пощастило.  Але зізнайтеся чесно, скільки разів ви в цьому розчаровувалися.  Ви можете нескінченно допомагати, віддавати всі свої гроші, час і сили, і не отримати нічого натомість, ніколи.  Залиште марні надії.  Чиніть з людьми, так як хотіли б, щоб чинили з вами, але не чекайте, що вам за це хтось буде винен.

ОРГАНІЗМ ГОВОРИТЬ «НІ» ЗАМІСТЬ ВАС

Як часто ви говорите собі, що більше не буде погоджуватися, не будете допомагати в збиток собі.  Але чергове прохання, і ви вже знову затримуєтеся на роботі або їдете зустрічати родичів сусідів в аеропорт.

Для багатьох єдиний вихід відмовити - це брехня: трубу прорвало, ліфт застряг, прикинутися хворим або дійсно захворіти.  Організм приходить на допомогу і в найпотрібніший момент піднімає температуру, щоб ви хоч трохи подбали про себе.  Але навіть в цьому випадку починаєте звинувачувати себе і лаяти, що надійшли не благородно, а організм виснажується.

ПРАКТИЧНА ВПРАВА

Уявіть собі ситуацію з недавнього минулого, коли ви точно хотіли сказати «ні», але взяли на себе справи, зобов'язання, дали обіцянку, про що тут же пошкодували.

Напишіть почуття, які ви відчували в момент, коли погоджувалися і в момент, коли пошкодували про сказане.Що вам завадило сказати ні?Пофантазуйте, що було б, якщо б ви відмовили.

Швидше за все, після виконання вправи стане ясно, що нічого страшного не станеться, якщо ви почнете відмовитися від непотрібних зобов'язань.  Хтось образиться на вас, буде незадоволеним, розсердиться і що?  Це його право, від цього ви не станете поганим, швидше за перестанете бути зручним для інших.  За вами вибір - жити для інших, або заради себе, виконувати прохання людей, або займати себе чимось дійсно цікавим і приємним.

ЯК НАВЧИТИСЯ ГОВОРИТИ «НІ»

Дайте собі право не бути «всім хорошим».  Дозвольте собі діяти в своїх інтересах.  Якщо вам щось незручно, неприємно, не хочеться робити - ви маєте повне право це не робити.

Потренуйтеся говорить «ні» незнайомим людям - консультантам в магазинах, офіціантам, сусідам.

Виберете прийнятну для себе форму відмови.  Різка, м'яка, жартівлива або серйозна - варіантів багато.

Потренуйтеся з кимось «безпечним», наприклад, на прийомі у психолога або з близькою людиною, яка залишиться поруч в будь-якому випадку і не відкине вас.

Запропонуйте допомогу, яка в ваших силах, але не обтяжує вас.  Дайте контакт фахівця, допоможіть рекомендацією, надайте часткову допомогу, а не звалювати на себе чужі проблеми.

 «Так, але немає».  Головний мовний зворот всіх менеджерів з продажу при роботі з негативом, вони ніколи не кажуть «ні» прямо клієнтові.  І ви проявляйте винахідливість, напишіть 10 варіантів відмови без слова «ні».

Жартуєте.  Момент безвідмовності - це дуже напружений момент, коли в вас киплять різні суперечливі почуття, і безпорадність, одне з найяскравіших.  Спробуйте в жартівливій формі сказати «ні», розкажіть анекдот, переведіть все в жарт, розрядите своє напруження і гідно позбудьтеся від небажаних обов'язків.

Проявіть щирість - не варто складати відмазки, просто скажіть, що вам це не до душі або у вас інші справи, не обов'язково суперважливі, просто більш приємні.

Щоб допомагати ближнім, потрібно мати вагомі причини - наприклад, бажання або любов до людини, або налагоджені відносини.  А все що насильно, до доброго не приводить.  Якщо регулярно забороняти собі відмовляти людям, крім напруги і бажання звузити кількість контактів з людиною у вас не з'явиться.

Щоб не псувати відносини з людьми, навчитеся їм відмовляти.  Дбайте про своїх кордонах, ви не побудуєте здорових відносин з друзями, коханими, партнерами, колегами без такого простого навику, як говорити «ні» у відповідних ситуаціях.  Життя коротке, щоб жити її не для себе.

Здорові відносини починаються з готовності почути немає

Це про право на свої бажання, думки, позицію, які можна висловлювати, і не бути відкинутим.  Коли я витримую те, що інший відрізняється від мене, і при цьому наші відносини можуть тривати.

Якщо хтось не хоче чути вашу відмову, швидше за все ваші відносини носять функціональний характер, і як людина ви мало його цікавите, тільки як корисна функція.

Якщо ви регулярно погоджуєтеся робити щось проти своєї волі, то знижується якість вашого життя, ви не отримуєте задоволення від роботи або спілкування.  Як наслідок з'являється пригніченість, знижується працездатність і настрій, і інші симптоми депресії.  Розвиваються різні соматичні захворювання, загострюються психосоматичні симптоми.  Задайте собі питання - на що ви витрачаєте своє життя?  Якщо відповідь вас не влаштовуєте, пора діяти!